Історія

Історія Ізюмського КВ ВКП

Поява водопроводу в м. Ізюмі зв’язана з будівництвом міської електростанції, що по спогадах старожилів була побудована в 1912 році, у документах — згадується з 1914 року. Для забору води з двох свердловин розташованих у районі «Піски» були встановлені два насоси потужністю 24 м3/годину.
Для забору води з двох свердловин розташованих у районі «Піски» були встановлені два насоси потужністю 24 м3/годину. Вода накачувалася в два резервуари на г.Крем’янец ємністю по 300 м3 кожен, а звідтіля по трубах надходила в спеціально побудованих водо-раздаточних будівель, де продавалася споживачам по ¼ копійки за відро. У цей же час вода була проведена у деякі казенні установи і у багаті приватні будинки.
У цей же час вода була проведена у деякі казенні установи і у багаті приватні будинки.
До Великої Вітчизняної війни централізованим водопостачанням було охоплено тільки центральний нагорний район міста. Жителі окраїн користувалися водою із шахтних колодязів, а жителі прибережної смуги – водою з р.Сів.Донець.
Господарство водопроводу складалося з:
— насосної станції з трьома насосами і чотирьох свердловин глибиною 16м. Забір води насосами здійснювався безпосередньо з свердловин. Ці водопровідні споруди розташовувалися на піщаній терасі лівого берега р.Сів.Донець, що має оцінку поверхні землі — 65,00м.
— водопровідної мережі загальною довжиною 16 км і двох контррезервуарів ємкістю 300 м3 кожний, розташованих на горі Крем’янец.
Під час війни водопровід піддався руйнуванню. Після звільнення м. Ізюму водопровідні споруди були цілком відновлені. Вода в місто подавалася в кількості до 1000 м3/добу. Знезаражування води не проводилося.
У 1957 р. почалися роботи з «Розширення і реконструкції водопроводу м. Ізюму». Була прийнята двухзональна система водопостачання. Нижня зона охоплювала райони міста між оцінками поверхні 65,00-115,00 м і верхня зона – райони міста між оцінками 115,00-165,00 м.
У нижній зоні розташовувалися : 8 свердловин, з відкачкою з них води за допомогою заглибних насосів, бактерицидна установка для знезаражування води, резервуар ємністю 100 м3, насосна станція з трьома горизонтальними насосами, водогони (додатково побудовані – 18,3 км), контррезервуари 3 штуки ємністю 300 м3 кожний (два побудовані в 1913 році). Вода була подана й у район «Верхнього селища».
У верхній зоні г. Крем’янец розташовуються насосна станція 3-го підйому, водогінна мережа і контррезервуар ємністю 300 м3.
У зв’язку з розвитком міста в 60 – 70 роках проводиться реконструкція насосної станції 2-го підйому, буріння артезіанських свердловин з доведенням потужності водозабору до 14,2 тис.м3/добу.
У 1974 р. розробляється проект подачі води з Букінського водозабору. І тільки при реконструкції Ізюмського оптико-механічного заводу, у 1985 р почалися роботи з буріння свердловин на Букінському водозаборі. Водозабір потужністю 10 тис.м3/добу було введено в експлуатацію в 1992 р
До 1973 р. місто не мало централізованої системи водовідведення.
Промислові підприємства ІПЗ, ІТРЗ, ІОМЗ мали свої малі системи каналізації, що не забезпечували прийому стічних вод від своїх виробництв, які розширювалися. Стічні води від житлового сектора, що має централізований водопровід, автотранспортом вивозили на мулові карти розташовані за межами міста (нині діючий смітник у районі села Кам’янка).
Відповідно до розробленого проекту було побудовано головний самопливний колектор, що забезпечував прийом стічних вод із усієї території центральної частини міста. Колектор закінчувався головною насосною станцією (до якої стічні води потрапляють по самопливним колекторам та від інших каналізаційних насосних станцій), розташованою на березі р. Сів. Донець, що перекачує стічні води на очисні споруди, які працюють на повне біологічне очищення, потужністю 15 тис.м3/добу.
Водовідведенням охоплено в основному райони житлової багатоповерхової забудови, промислові підприємства, а також приватний сектор, розташованих поблизу самопливних каналізаційних колекторів.

На теперішній час видобуток, подачу, розподіл і реалізацію питної води, а також відведення та очищення стічних вод виконує Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство.
Зараз система водопостачання міста включає в себе:
— Ізюмський водозабір — потужністю 14,2 тис.м3/добу, 22 артезіанських свердловини глибиною від 30 до 330 м з дебітом від 210 до 2400 м3/добу.
— Букінський водозабір — потужністю першої черги 10тис.м3/добу (у перспективі доведення до 20,0 тис. м3/добу), 8 артезіанських свердловин глибиною 100 м з дебітом 1440 м3/добу кожна.
— Водопровідні насосні станції – 4 од.
— Водопровідні мережі — 210,7 км.
Система водовідведення містить у собі:
— Каналізаційні колектори і мережі довжиною 80,0 км
— Насосні станції каналізації загальною потужністю 1880 м3/годину — 11 од.
— Очисні споруди каналізації проектною потужністю 15 тис. м3/добу.

Сплатити за послугу
Пошук по сайту
Прилади обліку:
Шановний абоненте!
Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство пропонує Вам передавати показники засобів обліку на електронну пошту ІКВ ВКП ikpvkp@i.ua до 20 числа щомісячно за формою: Особистий рахунок; ПІБ; Адреса; № лічильника; Дата; Показники; Контактний телефон.
Календар
Апрель 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Мар    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930  
Вхід